РОГОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до рогу (у 2 знач.). Шкіра ящірки суха і вкрита роговим шаром з роговими лусочками (Зоол., 1957, 97); Зубів у нього [фінвала] немає зовсім. Замість них у верхній щелепі — від 262 до 433 рогових пластин (китові вуса) (Знання.., 1, 1970, 19); Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (Наука.., 3, 1967, 29); // Вигот. з рогу. На молодих паничах були сіртуки [сюртуки] з темної парусини з чорними роговими гудзиками (Н.-Лев., І, 1956, 335); Великі, круглі окуляри в чорній роговій оправі приховали білі поросячі вії (Ле, Міжгір’я, 1953, 36).
∆ Рогова́ обма́нка — непрозорий мінерал темно-зеленого або чорно-бурого кольору з блискучим полиском, як у рога. Головний породотворний мінерал — рогова обманка (Курс заг. геол., 1947, 58); Рогова́ оболо́нка — рогівка. Рогова оболонка.. здорового ока цілком прозора (Наука.., 3, 1959, 27); Рогові́ окуля́ри — окуляри в оправі з рогу (у 2 знач.). З’явився якийсь високий русявий чоловік у чорних рогових окулярах (Вільде, Пов. і опов., 1949, 3).
2. Стос. до рогу (у 3 знач.). Залунав по горах і лісах роговий вереск і урвався (Фр., VI, 1951, 80).
∆ Рогова́ му́зика — оркестр російських мисливських рогів. Своєрідне явище російської музикальної культури XVIII та початку XIX століття — рогова музика — досить широко висвітлене в літературі (Укр. муз. спадщ., 1940, 9).
3. рідко. Те саме, що рога́тий 1. Оті великі надії на хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі сходяться і сходяться в нашій хатині, що й справді починаєш вірити (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 591.