РОГА́ЧКА, и, ж.

1. Те саме, що рога́тка 1. І Хуан наш догадався, Як пройти через рогачки (Сам., І, 1958, 260); Йому приснився ліс Могильницький, приснилось любиме узлісся, рогачка, що закриває в’їзд до лісу (Гжицький, У світ.., 1960, 312).

2. Дерев’яний, з виступаючими кінцями нашийник для свійських тварин, який не дає їм змоги пройти крізь вузький прохід.

3. розм. Рогата вівця.

4. ент. Те саме, що щи́павка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 591.

Рогачка, ки, ж.

1) Рогатая овца. Вх. Лем. 461.

2) = Рогатівка. Грин. III. 270. Шо за мода, шо за мода — все шапки рогачки. Чуб. V. 1194.

3) Раст. Sisymbrium pannonicum.

4) Насѣк. уховертка. Харьк. г.

5) Двузубая кирка, двузубыя вилы для выбрасыванія навоза.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 27.