РОБІНЗО́Н, а, ч., перен. Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього. На літаку був запас патронів, дещо з одежі, консерви, шоколад та трохи бензину. Все це стало робінзонам у великій пригоді (Трубл., Лахтак, 1953, 202); Він відчув себе справжнім робінзоном, гангстером, ким завгодно, але тільки не людиною, у душі якої вирували сумніви і каяття (Збан., Курил. о-ви, 1963, 19); * У порівн. Її охоплює лихоманкове збудження, проймає дріж, трепет, що це вони з Віталиком аж куди добулися, одні-однісінькі опинились на цьому острівку, як робінзони, де їх оточує химерне залізне бескеття… (Гончар, Тронка, 1963, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 585.