РОБРО́Н, а, ч. Старовинна жіноча сукня з криноліном. Одна труна [в склепі] містила в собі роброни старого шовку, білий череп і волосся круг нього (Ю. Янов., І, 1958, 88); Видно було компаньйонок в модних робронах, шалях і капелюшках з вуалями, панів у циліндрах (Полт., Повість.., 1960, 602).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 589.