РИФ¹, у, ч., геол. Пасмо підводних або невисоких надводних скель на мілководді. Щосекунди виростала небезпека наскочити на підводний риф, і каравели могли піти на дно (Рибак, Що сталося.., 1947, 135); Коли кораловий вапняк поширений коло берега, то він утворює береговий риф (Курс заг. геол., 1947, 171); * Образно. Усі підводні рифи перекладацької справи стають особливо грізними й небезпечними, коли перекладається прозовий твір автора — нашого сучасника (Літ. Укр., 23.XII 1969, 2).

Кора́лові ри́фи див. кора́ловий.

РИФ², а, ч., мор. Поперечний ряд отворів або петельок на вітрилі, через які просувають вірьовку, щоб зменшити площу вітрила під час сильного вітру.

◊ Бра́ти (взя́ти) риф (ри́фи) — зменшувати площу вітрила. Розповзаються [матроси] по реях робити свою важку, вже забуту всіма моряками світу, небезпечну справу: брати рифи у марселів (Довж., Зач. Десна, 1957, 402).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 545.