РИТУА́Л, у, ч., книжн.

1. Сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення. У хвіртку входить старий диякон з речами, належними до ритуалу (Л. Укр., II, 1951, 403); Складовою частиною всякої релігії є виконання різних обрядів і ритуалів (Наука.., 5, 1958, 61).

2. Вироблений звичаєм або запроваджений порядок здійснення чого-небудь; церемонія, церемоніал. Батько грав марш — родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини — увечері напередодні родинних свят.. Це був сімейний ритуал (Смолич, II, 1958, 36); На Україні ще й нині побутує традиційне селянське весілля, в якому збереглися залишки вірувань наших далеких предків (переїзд весільного поїзду через вогнище тощо). В ході весільного ритуалу виконується велика кількість спеціальних пісень (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 544.