РИТО́РИКА, и, ж.

1. Наука красномовства, ораторське мистецтво. Богослов’я, філософія, риторика, граматика становили основу комплексу знань, що їх здобували освічені люди на Русі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 504); Правильне застосування мовних засобів цікавило мислителів ще стародавньої Греції та Риму. Виникла спеціальна наука — риторика, або ораторське мистецтво (Знання.., 11, 1969, 30); // Навчальний предмет, в якому викладена теорія красномовства, ораторського мистецтва. Вчителі піїтики і риторики були не тільки авторами п’єси, а і педагогами сценічного мистецтва, і режисерами шкільного театру [XVII-XVIII ст.] (Від давнини… І, 1960, 188); // рідко. Підручник з цього предмета. Головною категорією ораторського мистецтва є особа оратора. Старовинні риторики перелічували багато наук, конче потрібних ораторові (Наука.., 4, 1969, 53).

2. перен. Зовнішньо красиве, але позбавлене змісту красномовство. Лист був написаний просто, щиро, без сліду фальшивої риторики (Фр., VIII, 1952, 84); Скромність завжди була окрасою справжнього таланту, а байдужість, риторика і самовдоволення — ознакою творчого безсилля (Мал., Думки.., 1959, 40).

3. заст. Назва молодшого класу духовної семінарії. Йому заманулось женитись, і він, скінчивши риторику й філософію,.. поїхав шукати собі жінки (Н.-Лев., III, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 544.