РИТМОМЕЛОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., лінгв. Властивість за знач. ритмомелоді́йний. Притаманна українській літературі ритмомелодійність йде, загалом, від народної творчості (Літ. Укр., 26.IV 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 543.