РИ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ри́ти 1-4.

2. у знач. прикм., заст. Тиснений. На особливу увагу заслуговує димлений — чорний посуд з ритим або згладженим геометричним орнаментом (Нар. тв. та етн., 1, 1973, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 542.