РИСУ́НОК, ч.

1. род. нка. Те саме, що малю́нок 1, 2. Передові видатні російські художники зустріли революційні дні 1905-1907 рр. з величезним піднесенням. Велику кількість етюдів, ескізів, рисунків пишуть І. Рєпін, В. Маковський, В. Полєнов (Мист., 5, 1955, 4); Казкові рисунки килимів, вікові смереки чорні в тінях, невичерпане багатство всяких ягід, овочів, стручків, і все те червоніє, синіє, зеленіє, жовтіє (Хотк., II, 1966, 143); Деревина секвойї легка, м’яка і має красивий рожевий рисунок, що згодом темнішає (Наука.., 2, 1958, 36).

2. род. нку. Мистецтво зображення, відтворення чого-небудь рисуванням. В Чернігові юнак пройшов добру школу в майстерні ченця-різьбяра Григорія Лубенського. Талановитий майстер навчив його рисунку, різьбленню по дереву і позолоті (Мист., 6, 1963, 11).

3. род. нка. Те саме, що кре́слення 2. Зображення на площині, які точно передають форму і розміри предмета, називаються рисунками (Кресл., 1956, 8); На дошці рисунок Піфагорової теореми та вся майже дошка обписана доказами (Вас., III, 1960, 307).

4. род. нка, перен. Обрис, контур чого-небудь. Це був дуже молодий боєць, з надзвичайно ніжним, як у дітей, рисунком рота і білим пушком над верхньою губою (Тют., Вир, 1964, 381); Мертві риси, проте, не втратили ще своєї колишньої гармонійності, і з них можна було впізнати фізіономійний рисунок і вираз, притаманний цій людині за життя (Смолич, I , 1958, 91).

5. род. нка. Характерні особливості виконання, художнього втілення якого-небудь твору мистецтва. Як кроки, так і рисунок [танцю] випливають одне з другого, внутрішньо між собою пов’язані (Мист., 6, 1958, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 541.