РИСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Те саме, що малюва́тися 2-4. Його велична постать дивно рисувалася на червонім тлі пожару (Фр., V, 1951, 20); Смеркалось. Антін в’яло минав квартал за кварталом. Дивився, як поволі дерева пірнали в сизий туман та рисувались на небі, як темні жилки на перламутрі (Коцюб., II, 1955, 284); В перспективі перед нею рисується по кількох або кільканадцятьох літах служби самостійний поштовий уряд десь на провінції (Фр., II, 1950, 291); В пам’яті Соні рисується стать доброго учителя і уся його доля зла (У. Кравч., Вибр., 1958, 418).

2. Виставляти себе напоказ, хизуватися, поводитися манірно. Оксана одразу зрозуміла, що їй немає потреби рисуватися, напускати на себе те, чого в ній і близько немає (Ткач, Крута хвиля, 1956, 181); — Ти рисуєшся, — враз вигукнула Ніна, — бо… бо це нікому не потрібна жертва! (Донч., V, 1957, 469).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 541.