РИС, у, ч.

1. Трав’яниста рослина родини злакових, зерна якої є цінним харчовим продуктом, а солома використовується як сировина у легкій промисловості. В Китаї сою вважали однією із священних культур поряд з рисом, пшеницею, просом і чумизою (Зерн. боб. культ., 1956, 75); Рис дуже чутливий до мінеральних добрив, звичайно при високій агротехніці (Хлібороб Укр., 1, 1967, 12).

2. збірн. Білі продовгуваті зерна цієї рослини, що використовуються в їжі. Хрумтить у кожного на зубах.. перекопський рис (Гончар, II, 1959, 422); // Страва, виготовлена з цих зерен. З тріском кусав він і гриз [шашлик]. І заїдав Пригорілою кашею, Тою, що звалася рис (С. Ол., Вибр., 1959, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 538.