РИ́НВОЧКА, и, ж. Зменш. до ри́нва. Од зруба до цебра, що під осикою, теж ринвочка не дуже довга… (Головко, І, 1957, 196); Уляна повернулася з роботи, коли в домі всі спали. Знайшла на умовному місці, під плющем у ринвочці, зробленого з дротини ключа (Мур., Жила.. вдова, 1960, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 536.