РИ́НВА, и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ринва була віддалена від муру майже на два сажні! (Фр., II, 1950, 259); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементовані ями-басейни для збирання дощової води (Гончар, Таврія, 1952, 29).

Як з ри́нви — суцільним потоком. Дощ ллє як з ринви.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 535.

Ринва, ви, ж.

1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. З дощу та під ринву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791.

2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк. у. Мик. 480. Яло́ва, пуста ри́нва. Желобъ, по которому спускаютъ излишнюю воду. Мик. 480. Ум. Риновка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 17.