РИМУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

1. Бути співзвучним, становити собою риму. Я проходжу берегом, де хлюпоче Буг, Слово Буг римується з добрим словом — друг (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 67); Тут [у вірші] римується третій рядок першої строфи з третім рядком другої строфи: протікає — знає (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 112).

2. Пас. до римува́ти 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 535.