РИ́ЗНИЦЯ, і, ж. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна. Балабуха оглядів церкву й ризницю й похвалив і.. нові образи, й ризницю (Н.-Лев., III, 1956, 97); Навіть під час богослужіння вмів [піп] викроїти невеличкий «антракт», вийти в ризницю і промочити горло (Мельн., До раю.., 1961, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 533.

Ризниця, ці, ж. Ризница. Стор. II. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 16.

ри́зниця — приміщення при церкві для зберігання риз та іншо­го церковного майна.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 499.