РИЗИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. недок., РИЗИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Те саме, що рискува́ти. Що то в нього — дві голови на плечах, щоб атак ризикувати, або слава захистить його від «всевидячого ока»? (Коцюб., І, 1955, 168); Ми їхали лісом. Фурман зауважив, що сьогодні ми майнемо досить далеко, бо він ризикнув податись навпростець, минаючи села, безлюдним, хоч і небезпечним шляхом — через трясовину (Досв., Вибр., 1959, 62); Івану Павловичу не хотілося ризикувати життям хлопця (Збан., Таємниця.., 1971, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 533.