РИ́ЖИК, а, ч. Їстівний гриб з шляпкою і ніжкою червонувато-жовтого кольору. Напала [Маруся] на рижики, та так же їх багацько було (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Роман розстебнув свою торбину, рішучим рухом висипав на землю гриби. Тут були рижики, боровички, підберезники, грузди (Збан., Між.. людьми, 1955, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 532.