РИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., вульг. Те саме, що блюва́ти. Вони обидва повисли на тину і ригали з себе усе, чим снідали й не снідали (Кучер, Трудна любов, 1960, 503).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 531.

Ригати, га́ю, єш, одн. в ригнути, ну, неш, гл.

1) Дѣлать отрыжку, отрыгнуть. Не їв редьки, не буде ригати. Ном. № 6744.

2) Блевать, рвать, вырвать.

3) Изрыгать, изрыгнуть. Язики на мене гострять і отруту з уст ригають. К. Псал. 313.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 15.