РИБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до риби́на. Дрібні брижі дрижали, переливалися, і здавалось, що на воді бавляться табуни золотаво-червоних рибинок (Ткач, Крута хвиля, 1956, 90); // у знач. збірн. А в поліщука так: мак не вродить, то, гляди, просо вивезе, картопля вимокне, то буряки вродять, нічого в полі не виросте, то щавель у лузі, рибинка в озері, гриб у лісі — диви, й протримають людину до нового урожаю (Збан., Сеспель, 1961, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 528.