РИБА́ЛОЧКА, и, ч. і ж.

1. Пестл. до риба́лка 1. Рибалочка по бережку та рибоньку удить. А милая по милому білим світом нудить (Коломийки, 1969, 225); Ой, закиньте, рибалочки, шовковую сіть. Та зловите щуку-рибу панам на обід! (Н.-Лев., II, 1956, 88).

2. Рід птахів, що мають красиве оперення, довгий прямий дзьоб і живуть біля води; птах цього роду. До найбільш оригінальних птахів Австралії слід віднести також рибалочку-реготуна (Посібник з зоогеогр., 1956, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 527.