РИБА́К, а́, ч. Людина, яка ловить рибу, займається рибальством; риболов. Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати (Укр.. присл.., 1955, 85); Він був рибак і розказував, яку у їх в селі рибу ловлять (Вовчок, VI, 1956, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 527.

Рибак, ка, м. = Рибалка 1. Вудка мокне, а рибак сохне. Ном. № 10451.

2) = Рибалка 2. Вх. Пч. II. 14. Ум. Рибаченько. Грин. III. 369.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 14.