РЕЧИ́СТИЙ, а, е, розм. Який уміє красиво висловлюватися; красномовний; // Який передається, виражається красномовно. Ей, не люби мене, дівчино! Як хочеш любощів речистих, Як хочеш розкошів огнистих.. Бо я борець, моя рибчино! (Фр., XIII, 1954, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 523.