РЕТРОСПЕКТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Який містить у собі розгляд минулих подій; звернений у минуле. Як завжди, цікаво будується сюжет [роману Н. Рибака «Час сподівань і звершень»], як завжди — численні внутрішні монологи і ретроспективні описи (Рад. літ-во, 1, 1964, 40); Останнім часом стає хорошою традицією ретроспективний показ кращих радянських фільмів, що становлять кінокласику (Мист., 5, 1968, 36); Створення ретроспективного відділу виставки дало наочну можливість відчути ті принципові засади, які не просто започаткували монументальне мистецтво України, а й визначили його напрямок (Літ. Укр., 22.IV 1969, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 517.