РЕТЕ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість, за знач. рете́льний 1. Романа поставили на апарат, і він, з властивою йому ретельністю, взявся до нової роботи [телефоніста] (Гончар, III, 1959, 138); Про його поведінку генерал дуже добре знав, але тримав коло себе за ретельність (Тют., Вир, 1964, 504).

2. Старанність, сумлінність у чому-небудь. Тамара писала з такою ретельністю, з такою увагою, як ніколи (Хижняк, Тамара, 1959, 34); Зруб комори відзначався особливим добором дерева і ретельністю виконання (Дерев. зодч. Укр., 1949, 23); З особливою увагою і рідкою ретельністю ставився до питань перекладу Фрідріх Енгельс (Мовозн., VII, 1949, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 515.