РЕСТОРА́НЧИК, а, ч. Зменш. до рестора́н. Виїздили ми зранку на машині, оглядали всі цікаві місця.., обідали в маленькому сільському ресторанчику (Ю. Янов., II, 1958, 88); Подовгу оповідав [Отто], які страви, чудові, вишукані і тендітні, він готував у своєму ресторанчику (Збан., Таємниця.., 1971, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 515.