РЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм. Тріснути, лопнути від чогось, покритися тріщинами. Від удару на близькій дистанції німецький танк підлетів угору і репнув, як шкаралупа (Довж., III, 1960, 347); Пика [у Матюхи] червона: ось-ось, здавалося, репне на ній шкура (Головко, II, 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 510.

Репнути, ну, неш, гл.

1) Треснуть, растрескаться, лопнуть. (Паска) не репнула. Кв. II. 177. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на їй репне. Дещо. Іде він льодом, коли лід репнув. Грин. І. 205.

2) Съ силой упасть на землю. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 13.