Репиця, ці, ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. «На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому». А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 13.