РЕПЕТИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.

1. Розучувати що-небудь, готуючись до публічного виступу; проводити репетицію. (у 1 знач.). Перед самими святами роботи стало ще більше… Прикрашали школу, шкільний оркестр репетирував нові марші (Коп., Подарунок, 1956, 10); Коли артист при мені репетирував роль, я підказував йому текст, бо його часом зраджувала пам’ять (Сміл., Сашко, 1957, 32); // розм. Перевіряти, випробувати щось перед остаточним виконанням. [Огнєв:] Зараз, мабуть, репетирують [фашисти], як до нас завтра вранці голосніше крикнути: «Рус, здавайся! Ви оточені!» (Корн., II, 1955, 44).

2. Проводячи додаткові заняття з ким-небудь, допомагати йому засвоїти необхідні знання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 509.