РЕ́ПАТИСЯ, ається, недок., розм. Тріскатися, лопатися від чогось, покриватися тріщинами, давати тріщини. Рундуки й ятки були повні. На возах репались круглі волоські гарбузи, стояли діжки з білим розсипчастим сиром, на рушниках лежали вальки свіжого масла (Мик., II, 1957, 336); Дощів обмаль, земля репається, колос в’яне, зерно схне… (Вишня, І, 1956, 111).
◊ Голова́ ре́пається — уживається для позначення стану великого напруження. — Наговорив стільки, що аж голова репається від думок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 508.