РЕНТГЕНОГРА́МА, и, ж. Зображення на рентгенівській плівці, утворене внаслідок діяння на неї рентгенівського проміння, що пройшло крізь досліджуваний об’єкт. З одягу вбитого вирізали клапоть матерії з наявним у ньому кульовим отвором. У Київському науково-дослідному інституті судової експертизи зробили рентгенограму цього клаптя (Наука.., 9, 1957, 15); Йому зробили укол і вправили руку на місці. Зняли рентгенограму (Дмит., Розлука, 1957, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 506.