РЕНЕ́ТА, и, ж., розм. Те саме, що рене́т. Вона підійшла до столу, де стояла тарілка з яблуками, вибрала собі запашну ренету (Донч., Дочка, 1950, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 505.