РЕМІ́ННИК¹, а, ч. Той, хто виготовляє ремені.

РЕМІ́ННИК², а, ч., заст. Подвійний широкий шкіряний ремінь для зберігання в ньому грошей.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 502.

Ремінник, ка

1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, тоже, что и черес, только шире. Чуб. УН. 418.

2) Ремінник. См. Вуголов. Шух. І. 166.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 12.