РЕМЕНЯ́КА, РЕМІНЯ́КА, и, ж. Збільш, до ре́мінь 1. Позад возів на підтоках одв’язували мішки з оброком для коней та усякі чемодани, поприкручувані налигачами та ременяками з сириці (Н.-Лев., І, 1956, 574); Наперед протиснувся парубок у синіх галіфе, підперезаний широкою ременякою (Панч, І, 1956, 254); Він натягав на себе сорочку, підперізувався ремінякою, та все шамкотів беззубим ротом (Чаб., Тече вода.., 1961, 20); Два автоматні диски, що теліпалися на реміняці, били його по стегнах (Тют., Вир, 1964, 488).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 500.