РЕЛІ́КТ, а, ч. Організм, предмет або явище, що збереглись як залишок давніх епох. Крейдяний бір — третинний пліоценовий релікт (Бот. ж., X, 2, 1953, 52); Багато вчених вважає кримського гекона реліктом (залишком) давньої фауни Криму (Наука.., 7, 1964, 42); Практикування братствами низки чисто народних звичаїв та обрядів сприяло популярності серед трудового населення України братських організацій ще в період їх найбільшої активності (кінець XVI — та XVII ст.).. Вивчення реліктів таких звичаїв відкриває перед нами. цікаву сторінку історії народної культури (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 499.