РЕКРУ́ТСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до ре́крут. Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Фр., XVI, 1955, 377); Новобранці гуртом посідали, скинулись по п’ятаку, п’ють собі громадкою та пісень рекрутських співають (Л. Укр., III, 1952, 561); Мало хіба об’явилося на битому шляху розбійників з часу, як оголосили рекрутський набір? (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 104); На відміну від рекрутського оплакування, як колись було в Росії, у нас тепер проводи молодих призовників до Радянської Армії перетворюються в масове свято (Ком. Укр., 11, 1963, 37).

∆ Рекру́тська пови́нність див. пови́нність.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 497.