РЕКОРДИ́СТ, а, ч.

1. Той, хто досягає найвищих показників у чому-небудь. Коли зустрічав було пенсіонера Івана Федоровича Вернигору, потомственного й почесного вибійника,.. так Юрко Лоза (між іншим — рекордист!) підкидав кашкета й гукав весело: — Старикам почот! (Вишня, І, 1956, 257); [Троян:] Гріш ціна руднику, який хвастає одним рекордистом, а всі інші не виконують навіть своїх норм (Мокр., П’єси, 1959, 238).

2. Домашня тварина, що дає найкращі показники тих своїх якостей, які використовуються в господарстві. Рекордистами є барани північнокавказької породи — з них настригають майже 11 кілограмів відмінної вовни довжиною 15 сантиметрів (Хлібороб Укр., 2, 1965, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 496.