РЕЗЕДА́, и́, ж. Трав’яниста декоративна рослина з пахучими дрібними квітками, зібраними у колосоподібне суцвіття. Між грядками резеди і матіоли Сахно перейшла квітники вздовж палацу (Смолич, І, 1958, 89); Живиться [гірчичний білан] також на резеді (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 286); // Квітка цієї рослини. Настя поклала букети на фортеп’яні. По залі пішли тонкі пахощі од резеди та левкоїв (Н.-Лев., III, 1956, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 486.

Резеда, ди, ж. Раст. Reseda odorata L, резеда. ЗЮЗО. І. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 11.

резеда́ — трав’яниста декоратив­на рослина з пахучими дрібними квітками, зібраними в колосопо­дібне суцвіття; також квітка цієї рослини; вживали її для барвлення килимів у жовті тони.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 496.