РЕДИ́СКА, и, ж.

1. тільки одн. Однорічна овочева рослина родини хрестоцвітих з їстівним невеликим червоним, іноді білим коренеплодом круглої або довгастої форми. Коренеплоди редиски, як і редьки, використовують в їжу сирими (Овоч., 1956, 352); До посівних культур належать салат, кріп, шпинат, редиска (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 64); Максим раптом ухопив грудку з-під ніг і з криком «а киш-киш-киш» пошпурив її на горобців, що начебто обсіли грядку з щойно засіяною редискою (Смолич, Мир.., 1958, 42).

2. Їстівний коренеплід цієї рослини. * У порівн. Орися складає на санки обмерзле рядниння, руки з кожушка як дві редиски (Тют., Вир, 1964, 521); // у знач. збірн. — Що ж, Надіє Григорівно, вгостите сьогодні нашого депутата молодою редискою? (Крот., Сини.., 1948, 54); Була неділя. Вранці Іван Кіндратович Степ сходив з дружиною на базар. Накупили редиски, цибулі, огірків (Ткач, Арена, 1960, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 482.