РЕДАКЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Прикм. до реда́кція 1. Ми іноді містили її коротенькі замітки, а наш редакційний художник обов’язково малював до замітки й заставку (Ю. Янов., II, 1954, 9); Редакційне зібрання закінчилося ввечері, люди потроху розходились (М. Ол., Леся, 1960, 222); // Який складається з осіб, відповідальних за яке-небудь видання. Від імені редакційного комітету, який має на меті скласти і видати.. альманах для інтелігенції.., звертаюся оце до Вас (Коцюб., III, 1956, 200); Перед редакційною колегією було поставлено ряд вимог (Рильський, III, 1956, 66); // Належний редакції. Разом з бійцями ішов капітан Зарубін. Підштовхував, як і всі, редакційну стареньку півторатонку (Літ. Укр., 3.VI 1969, 1).

Редакці́йна стаття́ — стаття, яка не має підпису автора і виходить від імені редакції (у 1 знач.). [Заболотний:] Хіба не краще, щоб стаття була без підпису, редакційна? (Лев., Нові п’єси, 1956, 39).

2. Стос. до редакції (у 4 знач.). — Піду, мабуть, у Вищу партійну — та на редакційну роботу (Дор., Не повтори.., 1968, 124); Любов і ненависть замінювались схваленням і осудом, хвалою чи легеньким картанням якихось номенклатурних героїв, створених внаслідок проходження всіх редакційних інстанцій (Довж., III, 1960, 246).

Редакці́йний портфе́ль див. портфе́ль.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 482.