РЕДА́КТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до реда́ктор. Маковей живе тепер тут [у Чернівцях]. Сьогодні з нами ходив гулять, багато розказував з своєї редакторської практики і взагалі про галицько-буковинські справи (Л. Укр., V, 1956, 338); На руці редакторській, що лежить на паперах, — олив’яний перстень (Вас., III, 1960, 329); Пірнувши у книжки, письменник не забував своїх щоденних редакторських і громадських обов’язків (Письмен. зблизька, 1958, 13); // Який складається з редакторів. Вона разом з Старицьким одібрана в редакторський комітет задля упорядкування альманаху (Мирний, V, 1955, 374); // Признач. для редактора, редакторів. — Та що вам редакторський кабінет — клуб, чи що?! (Вишня, І, 1956, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 482.