РЕГІ́СТР, ч.

1. род. у, спец. Список, перелік чого-небудь; книга для записування, обліку чогось. Стає траулер самостійною поважною одиницею радянського морського флоту. Його номер, ім’я і тоннажність заносять в усі регістри світу (Собко, Матв. затока, 1962, 15).

2. род. у, муз. Частина звукоряду, що займає певне положення по висоті звучання і має однаковий тембр. Важку ходу Ведмедя композитор [М. В. Лисенко] передає за допомогою громіздких октав і тремоло у нижньому регістрі (Укр. клас. опера, 1957, 225); Біля кабінету начальника голос її став гучніший. А коли відчинилися двері, то він уже звучав на найвищих регістрах (Ткач, Арена, 1960, 78).

3. род. у, муз. У язичкових і духових інструментах (клавесин, фісгармонія, акордеон, орган) — набір язичків або труб різної настройки одного тембру. Орган має 33 регістри, стабільний музичний лад (Веч. Київ, 20.XI 1967, 1).

4. род. а, спец. Розподільник, регулятор у деяких машинах і приладах. Основи для балконів, сходові марші і площадки виготовляються в залізобетонних матрицях, що мають регістри для пропарювання і пневматичні виштовхувачі (Архіт. і буд., 2, 1955, 17); // Ряд клавіш у клавішних літерних або лічильно-аналітичних машинах.

5. род. у. Орган державного нагляду за якістю морських і річкових суден, що будуються, та за безпекою їх плавання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 478.