РЕГІМЕНТА́Р, я́, ч., заст., рідко. Командир регіменту. Після огляду війська коронний гетьман повелів викотити жовнірам двадцять бочок вина, видати з його кошар баранів та биків, а сам покликав до себе в намет регіментарів на обід (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 369); По довголітній службі в званні регіментаря численної збройної залоги князів Острозьких батько цього хлопця Стефан Хмелевський, названий… Олександром Македонським Речі Посполитої за звитяги ратні, тепер дістався чину регіментаря всіх коронних військ на Україні (Ле, Хмельницький, І, 1957, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 477.