РЕГУЛЬО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до регулюва́ти. Тісний союз радянських республік забезпечив створення єдиного регульованого за загальним планом соціалістичного господарства (Наука і культура.., 1972, 50).

2. у знач. прикм. Який регулюється. Перевірку діаметрів зовнішніх поверхонь квадратів у крупносерійному виробництві доцільно провадити за допомогою регульованих і жорстких скоб (Технол. різального інстр., 1959, 201); Полісся перестає бути болотним, воно стає краєм родючих плантацій з регульованим водним режимом, з каналами, шлюзами, гідровузлами (Веч. Київ, 12.VII 1971, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 481.