РЕГРЕ́С, у, ч.

1. Рух назад, повернення до старих, віджилих форм, занепад, деградація; протилежне прогрес. На лихо, тенденції свої виробляти прийшлось д. Чайченку в такий час, котрий.. будучий історик російсько-українського громадського життя відзначить як добу застою і навіть регресу (Драг., II, 1970, 416); Сучасна буржуазна філософія є регресом у порівнянні.. навіть з ідеалістичною філософією XIX століття (Ком. Укр., 1, 1965, 52); // Зміни у гірший бік. — Слухай, Кайцю, — промовив Тадзьо, —.. бачу певний регрес у твоїх манерах (Фр., VII, 1951, 100).

2. юр. Право особи, яка виконувала зобов’язання іншої особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат. Коли шкода завдана злочинною дією чи бездіяльністю підприємця, орган соціального страхування, що задовольнив потерпілого, має право вимоги до підприємця в розмірі виданої потерпілому допомоги (регрес) (Цив. кодекс УРСР, 1950, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 480.