РЕГЛАМЕНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до регламентува́ти. Старовинне весілля являло собою суворо регламентоване, драматичне дійство, що дійшло до сьогодні з дохристиянського часу (Вітч., 3, 1970, 172); Він прийшов. Ради ночі, без свідків прийшов. Тільки виняткові причини спонукали його на такий, регламентований умовностями побуту, жест (Ле, Міжгір’я, 1953, 430); // у знач. прикм. Час перерви поділяється па регламентований відпочинок та особисті потреби (Слюс. справа, 1957, 277); // регламенто́вано, безос. присудк. сл. Питання про знешкодження цих [стічних промислових] вод перед спуском їх у водойми загального використання розв’язано нашими інженерами та вченими й регламентовано урядовими постановами (Наука.., 8, 1958, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 478.