РЕГЛА́МЕНТ, у, ч.

1. Прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання і т. ін. — Так що ж, товариші, розпочнемо. Розводитись з регламентом не будемо, щоб не гаяти часу (Досв., Вибр., 1959, 278); На роздільних засіданнях палат [Ради Союзу і Ради Національностей] одноголосно затверджено порядок денний і регламент роботи сьомої сесії Верховної Ради СРСР (Літ. газ., 8.XII 1961, 1); // розм. Час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді або виступу. Марі розповідала спокійним, тихим голосом, її не переривали й не нагадували про регламент (Ю. Янов., Мир, 1956, 240); Підвівсь голова, що згадав про кермо: — Регламент скінчився… Ще скільки дамо? — Доволі! — гукнули усі, як один, Хоч критик просив ще п’ятнадцять хвилин! (С. Ол., Вибр., 1959, 180).

2. Заведений розпорядок дня, режим праці і т. ін. — Щось професорові перешкодило додержати свого регламенту. Чи не трапилося чого? — подумала Сахно (Смолич, І, 1958, 68); Учасники точно дотримуються призначеного начальником групи регламенту відносно годин підйому, порядку пересування, розбивки бівуаку, робіт у таборі (В дорогу, 1953, 18); Моя тепер думка: для письменницької праці варт завести строгий регламент — гігієна праці письменникам потрібна більше ніж кому іншому (Вас., IV, 1960, 59).

3. Інструкція, зведення правил для користування чим-небудь. Видано [науковцями] регламент для проектування печі з киплячим шаром (Вісник АН, 4, 1971, 4),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 478.