РЕ́ГЕНТША, і, ж.

1. Жін. до ре́гент. Палата депутатів зробила спробу посадити на вільний трон малолітнього внука Луї Філіппа, а матір його зробити регентшею, тобто тимчасовою правителькою, до його повноліття (Нова іст., 1956, 138).

2. розм. Дружина регента.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 477.