РЕГА́ЛІЇ, ій, мн. (одн. рега́лія, ї, ж.).

1. Предмети, що символізують монархічну владу (корона, скіпетр і т. ін.). Ірина.. являла повну протилежність кесареві. Одягнена в царське вбрання, обтяжена всілякими регаліями,.. з перснями й обручами на руках, вона здавалася склепищем коштовностей (Скл., Святослав, 1959, 215).

2. Предмети відзнаки (ордени, медалі). Він зняв парадного мундира, сховав регалії свої і попросив у бригадира звичайні давні три паї (Уп., Вірші, 1957, 198); // Знаки розрізнення людей певних професій. Мовби само прогорнулося гілля черемхи, і назустріч Живану вийшов древній чоловік в регаліях лісника, з ріжком (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 257).

3. За часів феодалізму в Західній Європі — особливі монопольні права та привілеї королів, великих феодалів на стягнення мита, судових штрафів і т. ін., а також на експлуатацію вод, земних надр і лісів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 476.