РЕВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.

1. Здійснювати ревізію (у 1 знач.). — А хто приїде ревізувати? — Члени ревкомісії (Кучер, Прощай.., 1957, 233); Центральна Ревізійна Комісія КПРС ревізує швидкість і правильність проходження справ у центральних органах партії, касу і підприємства Центрального Комітету КПРС (Статут КПРС, 1971, 16).

2. Піддавати ревізії (у 2 знач.). Праві [опортуністи] намагалися ревізувати насамперед марксистсько-ленінське вчення про диктатуру пролетаріату (Ком. Укр., 8, 1969, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 471.